Станіслав Чернілевський. * * * *

Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.

Весело і з ляком серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.




Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/chernilevsky/domestic.html

Ілюстрація: Василь Корчинський. Мати. Довге чекання. (https://www.facebook.com/351344868286892/photos/pb.351344868286892.-2207520000.1442230843./849634705124570/?type=3&theater)