вівторок, 15 вересня 2015 р.

Яків Савченко. * * * *

Стоїть.  Як  віск.  І  скорбно  плаче:
-  Один  між  трупами  піду.
Вгорі  Червоний  Ворон  кряче
На  кров.  На  бурю.  На  біду.

І  як  промовить  тій  Пустині?
Чи  дзвоном  арф,  чи  криком  труб?
Із  Білих  Земель  -  в  Чорні  кинув
З  душею  чорта  -  Кроволюб.

З  душею  чорта  -  що  він  бачить!
(А  дань  із  Білих  Лілій  -  дай!)
Тужи  на  камені  Жебраче,
Востаннє  кров'ю  заридай.

Хіба  ж  йому  стоять  на  герці?
Якби  й  посмів  -  сліпа  борба!
Тумани  стеле  ніч  на  серці,
А  над  туманами  журба.
Комусь...  Далеким  -  скорбно  плаче:
-  На  Білі  Землі  хочу  знов.
Вгорі  Червоний  Ворон  кряче.
Червоний  ворон  чує  кров.




Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=6289

Ілюстрація: http://gazeta.dt.ua/CULTURE/fenomen-rozstrilyanogo-vidrodzhennya-tragichni-silueti-hh-stolittya-_.html

Немає коментарів:

Дописати коментар