місяць, як біла лисиця,
чорним крилом над веслом
хлипає зранена хвиля.
Ллється солоне вино,
брязкає тінь комишами,
щербиться думка на вітрі —
тиша, серпами поранена.
В тебе зав’язане слово,
в тебе лиш очі голосять.
Голосно море говорить,
пісня, як чорне колосся.
Сон переспівує берег,
камінь промінить про скелю —
промінь не вернеться оком,
темним, де води шуміли.
Джерело: http://users.belgacom.net/babowal/vasy_01.htm
Ілюстрація: Робота Зої Пасічної (https://www.facebook.com/351344868286892/photos/pb.351344868286892.-2207520000.1442233250./634129353341774/?type=3&theater)
Немає коментарів:
Дописати коментар