Анатолій Кичинський. На відстані сльози

На відстані сльози
осінній сад стоїть,
одним один листок
шумить мені у ньому.

Шумить мені листок,
погойдується віть,
вітаючи мене
з поверненням додому.

На відстані сльози
над полум'ям рудим
стоїть холодний дим
до самого до неба.

Холодний і гіркий
іде у небо дим.
Теплішого мені
й солодшого не треба.

На відстані сльози
ідуть за днями дні,
одним одне вікно
горить мені між ними.

Горить мені вікно
у рідній стороні,
щоб я не заблукав
між вікнами чужими.

На відстані сльози
ковтаючи слова,
кладу своє лице
у мамині долоні.

І хай мені у них
життя моє сплива.
Не сплинули б вони,
від сліз моїх солоні.




Джерело: http://maysterni.com/user.php?id=168&t=1&sf=1

Ілюстрація: Робота Василя Хмелюка. (https://www.facebook.com/351344868286892/photos/pb.351344868286892.-2207520000.1442232546./896309110457129/?type=3&theater)