Микола Вінграновський. * * * *

Серпень ліг під кущем смородини,

Шепотів: дозрівай, будь ласка, —

З неї вийшла на берег Кодими

З голубими зубами Настка.

І сміється Настуня басом

Між ромашками з лободи.

За смородиною і часом

Попід сонце йдуть поїзди.

Подалися тополі в тіні,

Прив'язалися до села…

Прителющать дощі осінні,

І — вже Насточка не мала.

І смородина не зачує,

Як під сонцем замруть поїзди.

Настка в полі, як дід, заночує

У хатиночці з лободи…

Хто там ліг під кущем смородини?

Хто шепоче: зажди, будь ласка…

У колисці німої Кодими

На хмарині гойдалась Настка.

Джерело: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=vinhranovsky&page=winhr04

Ілюстрація: Фотій Красицький. Селянська дівчина біля тину (http://www.facebook.com/photo.php?fbid=436805499740828&set=a.436802286407816.1073741832.351344868286892&type=1&relevant_count=2)