Коли вам так
забаглось погрітись,
Коли вам так
хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так
хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до
дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в
них просто космічна
І з комина
в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці
гори хмарочосів –
з тисячного
поверху
На вас можуть
висипати жар..
Коли вже вам так
не терпиться за теплом,
То йдіть на
завіяний снігом город,
Там скраю стоїть
самотня хата хрону..
..А ось і вбога
хата хрону..
Світиться? –
світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати
хрону, стукайте до цієї хати..
Стукайте – і вам
відчинять...
