Олег Лишега. Пісня 352

Коли вам так забаглось погрітись,

Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,

Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –

То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,

Хоч архітектура в них просто космічна

І з комина в’ється прозорий димок..

Не йдіть у ці гори хмарочосів –

з тисячного поверху

На вас можуть висипати жар..

Коли вже вам так не терпиться за теплом,

То йдіть на завіяний снігом город,

Там скраю стоїть самотня хата хрону..

..А ось і вбога хата хрону..

Світиться? – світиться.. він завжди дома –

Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати..

Стукайте – і вам відчинять...

Джерело: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/lysheha.htm

Ілюстрація: Робота Вікторії Дерези. (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=448921128529265&set=a.440086642746047.1073741839.351344868286892&type=1&relevant_count=1)