На своїм волоссі
темному й густому
Ти лежиш, як
річка на ріллі.
Чи й для мене
місце є іще на ньому –
Місце біля тебе
на землі?
Трубить ключ під
небом одиноким,
З вишні цвіт – як
світ на рушнику.
Ти уся прозора,
бо глибоку
Важко скаламутити
ріку.
Відпливе останній
поцілунок,
Біле відображення
садів...
Затонулі статуї
Перуна
Світяться з
холодної води.
Ніжний шепіт
прагне стати плоттю.
Губи шелестять,
мов кораблі ...
Я твій птах,
підстрелений на зльоті,
Що крізь воду
пада до землі...
Ілюстрація:
Микола Калашник. Німфа (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=449802545107790&set=a.351352438286135.85187.351344868286892&type=1&relevant_count=1)
Немає коментарів:
Дописати коментар