Кругом
порозкидані тіні,
проколюють тіло
дощі.
Іти б — та життя
під ногами розмокло,
гукнути б — у
горлі діра,
благати б — та
руки зрослися з землею.
Тоді підійшла :
торкнула блідими
устами чоло,
і думки
скам’яніли;
голих грудей дала,
і білі полотна
покрили світ.
Ілюстрація:
Робота В.Кандінского (http://www.abitant.com/posts/abstraktsionizm-vasiliya-kandinskogo)
Немає коментарів:
Дописати коментар