Світлана Ілініч. Галера осені

Галера осені у істамбульській бухті.

Пробач мої борги. Роздай мої любові.

Пливуть до моря баржі паперові –

твої слова, тобою ж і забуті.

Галера осені. Жовтогаряче рабство,

себе втрачання в диханні ритмічнім,

аж поки сніг – таким холодним січнем.

А нині даль. І ще на клумбах айстри

гойдають вечір. Засинають бджоли,

тягучий мед віддавши бджолярам.

І сад стоїть, немов недільний храм,

з кадилом груш і яблунь омофором.

Галера осені. Багряна одіссея.

Чекання мрій і нездійсненних див

у товщі непрозорої води,

що пам"ятає сни своїх офелій.

Усе по колу. Вічності човни

пливуть назустріч. Та не наздогнати.

Гінким вербовим гіллям проростати б,

не знаючи ні страху, ні вини.

З уривків слів зробити два весла.

із клаптів днів напнути два вітрила,

і попливти туди, де вже відкрили

в тумані жовтім мій архіпелаг. 

Джерело: http://slovavoda.blogspot.com/2012/10/blog-post_24.html

Ілюстрація: Teresa Magel. Orchid Infusion (http://bertc.com/subfive/g172/magel.htm)