Пам'яті Інокентія
Анненського
Уночі налетіли
вони -
Чорний вихор
у чорному світі
-
І заплакали
дочки й сини,
Що батьки
їх, батьки їх
убиті.
Почекайте. І
вас не мине,
І ясних
немовлят не жаліє:
На високім
хресті розіпне,
По широкому
полі розвіє...
Хто це
грає для смерті
танець,
Головою у
такт їй киває,
Як її
королівський вінець
Самоцвітною кригою
сяє?
Чорний вихор,
незнаного жах,
Недобиті, розбиті
святині...
...із нелюдським
смичком у руках
Флорентійських ночей
Паґаніні.
Немає коментарів:
Дописати коментар