Ніка Колонюк. Поети

Поети, кажеш...

дід шамкає трубку.

дід продовжує.

в густому синьому лісі,

коло швидкої чорної річки було село.

в ньому народила моя мати:

кажуть, такої крижаної Ордани більше не було.

кажуть, в ту ніч вода вийшла з річки

і пішла по землі, чіпляючись пазурами за небо.

крізь неї не могли продертися зірки,

крізь неї не могло пробитися сонце,

крізь неї не могли протиснутись голоси,

в ній тонули, не добігаючи лігвищ, лиси і сови,

в ній наосліп летіли нічні птахи і важкі хутрясті риби,

нею дихали дерева,

нею задихалася породілля.

в тому селі, говорилося,

на два десятки людей було аж двоє чударів.

один –

клишоногий і цаплений,

багатий тільки лівим оком,

бо сновигав чагарями, втрапив у сіло,

а поки вибирався, праве лишив на ялиці;

знав грати музику,

і щовечора вдавався весело гупати

по діжках і рубанцях,

поки старі й собі підспівають,

поки молоді підтанцюють...

от.

другий –

народжений на святки,

вигаданий рябою Василиною у суджені,

білий, як паморозь, і такий слабий,

що першою завжди пхалася його тінь,

а сам він плівся слідом;

вмів писати такі довгі, плутані штуки,

якби ти побачив, знай подумав би, що то

дерезиння розповзлося з-під його палички.

така проява!

ну скажи, як собі вгадаєш,

котрого з нас на селі шанували більше?

Джерело: http://gak.com.ua/creatives/2/35227

Ілюстрація: Фото Н.Колонюк (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=393734397351581&set=a.211513948906961.52682.100001450730785&type=3&src=https%3A%2F%2Ffbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net%2Fhphotos-ak-ash3%2F599420_393734397351581_818814748_n.jpg&size=807%2C445_