Ще солом’яний
кінь
серед степу шукає
дорогу.
Їде верхи дівча.
Небеса заблукали
в траві.
Світ ще зовсім
новий.
Посміхається.
Дякує Богу.
А у сонному лісі
соснові шишки ще
живі.
Крижані кораблі
навесні
відпливуть
і… розтануть.
Чи було? Чи
здалось?
Шепотіла ріка:
“Не покинь”.
І тонули думки.
Озивалась
стривожена пам’ять.
Їде степом дівча,
поспішає
солом’яний кінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар