Павло Гірник. * * * *

Щербатий ніж, вино і полуниці

Морочаться на темному столі.

Іржава корба грає на криниці —

Скриплять у ній вози і журавлі.

Ми тут недовго. Власне, ненароком.

Тут добрі люди, трошечки чужі.

У них живе сорока-білобока,

І їжачок зимує в гаражі.

Вже нам пора. Подякуєм за ласку.

Залізний хрущ над хатою гуде.

Є люди ще, які покличуть в казку,

Але таких, як ці, нема ніде.

І перепросять, що сьогодні вбого.

І собача погавкає незло.

І словом почастують на дорогу,

І проведуть піснями за село.

Джерело: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=hirnyk&page=spraha16

Ілюстрація: Володимир Бахтов "Той, що спостерігає політ птахів. Вітри Кімерії", офорт (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=477337622354282&set=a.477336789021032.1073741868.351344868286892&type=3&theater)