де бузини зрадливий супокій
де лиштва невагома і нерівна
мовчить і плаче панна сотниківна
і лиштва їй не бачиться старій
попідвіконню ходить бузина
і пальці аж задивлені у костур
і сняться панні відбілілі гості
Великоднем край мертвого вікна
то як вози стікалися у двір
то як вона стояла чи говіла
і замість неї дрібно говорила
мережка на свяченім рукаві
Джерело: http://www.gak.com.ua/creatives/2/35512
Ілюстрація: http://young-adultess.livejournal.com/13470.html
Немає коментарів:
Дописати коментар