Богдан-Ігор Антонич. На шляху

Обплетений вітрами ранок

шугне, мов циганя, з води

і на піску кричить з нестями,

обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,

хвилясто хльостають вітри,

і день ховає місяць в кручу,

мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,

дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

Іде розсміяний і босий

хлопчина з сонцем на плечах.

Джерело: http://virchi.narod.ru/poeziya/antonich-persteni.htm#korchma

Ілюстрація: К.Мірошнік, Н.Кургузова-Мірошнік. На Азові (http://www.liveinternet.ru/users/2010239/post152716083/)