люба сьогодні у
місяця дивний звук
плоть його ніжна
і гостра дзинчить як лезо
ти не почуєш
сьогодні коли я зву
ти некерована йди
і вивітрюй безум
слідом піду
прихоплю капелюх і плащ
я відчуваю нутром
що тебе зловити
випаде на гарячому
ти не плач
в домі замкну
відпустивши слова на вітер
поки тебе я
простежив серед кущів
бачив – дерева у
тебе встромляли пруття
ти їм віддала від
наших дверей ключі
ти їм сказала що
в роті моїм отрута
ти їм повідала
ким я для тебе був
терлася млосно об
стовбури звіриною
соки точила
торкалася віт і губ
тільки би не до
мене та не зі мною
листя із себе
обтріпала стерла пил
ось повертаєшся
наче в суботу з ринку
я надто довго для
себе тебе ліпив
думав що наладнаю
мов катеринку
сиплеш мов
Ґретель собі у сліди слова
в залу вповзаю —
ноги м’які як вата
люба це ж на
стіні моя голова…
люба коли ти
встигла мене вполювати?
Джерело: http://dotyk.in.ua/musakovska.html
Ілюстрація: Jean-Gabriel Domergue. Woman with Greyhounds (http://bertc.com/subfive/g208/domergue.htm)
Немає коментарів:
Дописати коментар