Василь Стус. З циклу "Костомаров у Саратові"

                      Але що ж робити

                     живій душі у цій державі смерті?

                     В.Мисик

За роком рік росте твоя тюрма,

за роком рік підмур'я в землю грузне,

і за твоїм жалінням заскорузлим,

за безголів'ям - просвітку нема.

Живеш - і жди. Народжуйся - і жди.

Жди - перед сконом. Жди - домовині.

Не назирай - літа збігають згінні

без цятки неба й кухлика води.

Ти весь - на бережечку самоти,

присмоктаний до туги, ніби равлик,

від вибухлої злості занепалий,

не можеш межі болю осягти.

А світ весь витих, витух, відпалав,

не вгамувавши вікової спраги.

Він висмоктав із тебе всю одвагу,

лишив напризволяще і прокляв.

Джерело: http://www.angelfire.com/tn/tysovska/stusfirst.html

Ілюстрація: Georgia O'Keeffe. Street, New York no 1 (http://bertc.com/subfive/g159/okeeffe.htm)