Дзвенять у відрах
крижані кружальця.
Село в снігах, і
стежка ані руш.
Старенька груша
дихає на пальці,
їй , певно,
сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари
і липневі грози,
Чиясь душа,
прозора, при свічі.
А вікна сплять,
засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли
рогачі.
Дощу і снігу
наковтався комин,
і тин упав,
навіщо городить?
Живе в тій хаті
сивий-сивий спомин,
улітку він під
грушею сидить.
І хата, й тин, і
груша серед двору,
і кияшиння чорне
де-не-де,
Все згадує себе в
свою найкращу пору.
І стежка, по якій
вже тільки сніг іде...
Немає коментарів:
Дописати коментар