За селом, за
посірілим тином,
В лопухах великої
весни,
Під бджолиним і
хмариним плином
Причаївся півень
навісний.
І коли з
холодного порогу
Вилітає сон зорю
стрічать,
Вибігає півень на
дорогу
І вбиває зрошених
дівчат.
Горне крильми
золоту спідницю,
Мітить дзьобом
вдарити між брів…
Йдуть дівчата
помирать в пшеницю
Під сюрчання
сірих цвіркунів.
Вип'є тіні
безробітний південь,
З'їсть цибулі з хлібом
— що даси.
Йде похило
безробітний півень
В лопухи напитися
роси…
Повен мрій
дівочої загуби,
Кине крила в
білий медоцвіт,
Дасть пір'їну
вітрові у губи
І засне,
вдивляючись у світ.
Ілюстрація:
Полотно Марини Михайлошиної (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=433753763379335&set=a.433738280047550.1073741826.351344868286892&type=3&theater)
Немає коментарів:
Дописати коментар