Сидить птах на
гілці, на дереві,
що розгалужується
від
його ніг,
притискає
кольорову голову
до
ока, великого й
прозорого,
як вікно,
розсуває
пір'я, немов
важкі
портьєри, чує, як
від хвилювання
б'ється у
грудях серце.
На другім боці
лежить
світ, поділений
на дерева,
траву, каміння,
дії
з'являються між і
перед ними, як
діти,
перебігають з
місця
на місце,
ховаються, немов
справді вірять,
що
їх не видно.
Немає коментарів:
Дописати коментар