Олег Коверко. Пісня про юність

Ти юність. Лети із сонцем.

Лети на бронзових обіймах променів,

плетися зеленими покосами

неспілої отави

і розливайся скошеними запахами рути

серед гір тугої пам’яті.

Ти юність. Лети.

Пливи по синім виднокрузі моря

на нагих тінях стегон;

вийся довгими в’юнами

по слизькім камінні бистрої ріки

і ринь, мов ранній поцілунок

із берегів теплої ночі

і стрімких обривів розбудженого дня.

Лети. Ти сонце.

Лети і переплітайся летом ластівки

у млосному вітрі весни;

досягай струнких корон беріз

і шукай ласк пестощів

на щоглах білої кори.

Пливи по верховіттях зеленого жару

і збирай розквітлу радість

із гнучких обіймів верболозів;

пливи і досягай найтонші промені краси

із зелених шарудінь

різнобарвних відображень.

Пливи.

Розпливайся раннім вітром

по склистих усміхах шовкових трав

і збирай яскраві відблиски роси

із чорних очей квітів,

скрито криючись

перед палаючим обличчям променів.

Пливи по садах ірію

і ротом пий терпкий сік дерев;

створи із нього солодку радість нектару,

налий в горіючі ренети

і розведи казкові вітражі

на рвучих раменах закоханих сонетів.

Будь із сонцем.

Пливи і смійся піснею соняшника.

Будь зі мною.

Пливи у сні зоряних ланів,

насолоджуйся теплим тілом ладану

і укладай нескінчені пестощі літеплих дощів

у плутанину паралельних дзеркал.

Пливи.

Лети,

і не прокидайся із сну соняшної райдуги.

Джерело: http://users.belgacom.net/babowal/kove_01.htm

Ілюстрація: George Frederick Watts. Uldra (http://bertc.com/g13/watts.htm)