Тарас Шевченко. З циклу "В казематі"

В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді, не було.

Та все-таки якось жилось.

Хоть на чужому, та на полі…

Тепер же злої тії долі,

Як бога, ждати довелось.

І жду її, і виглядаю,

Дурний свій розум проклинаю,

Що дався дурням одурить,

В калюжі волю утопить.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають,

Що не в Украйні буду жить,

Людей і господа любить. 

Джерело: http://poetyka.uazone.net/kobzar/v_nevoli_tiazhko.html

Ілюстрація: Микола Реріх. Український краєвид (http://uploads6.wikipaintings.org/images/nicholas-roerich/ukrainian-landscape.jpg)