Володимир Кашка. Баба Оришка

"Бабусю моя Оришко,

бабусю моя вишенько,

дай мені стиглих ягідок."

"Та чи я б їх, онучку, ховала —

налетіли шпаки, поклювали.

Ой шпаки, ой роки, ой чорнесенькі."

"Бабусю моя Оришко,

бабусю моя вишенько,

дай листочок тоді зелений".

"Ой проходили якось тут маляри,

Торгували мальованим маком і мальвами —

Вони ж кожен листочок мені пожовтили."

"Бабусю моя Оришко,

бабусю моя вишенько,

але дай мені жовтий у спомин".

"Лиш на хвильку спізнився, хлопчику, —

віддала на гніздечко горобчику."

"Бабусю ж моя Оришенько,

що в тобі полишилось від вишеньки?"

"Лиш на нігтику міточка —

ген остілечки:

оце ти, що із ягоди кісточка,

та сухесенькі гілочки".

Джерело: http://poetry.uazone.net/kashka06.html

Ілюстрація: http://gubdaily.ru/wp-content/uploads/2013/09/cIgnEgezXBI.jpg