Емма Андієвська. Курячий демон

Мов з океану явлене на сушу

Видовище, пір’їни — лід і присок

І сталактити. Кігтями осушить

Залив, аж бризне із веселок просо,

І пройде люстрами, надиханими кіньми,

В найтонший відголос, в найтонше шумовиння,

Йдучи очима, як іде покійник

В застінне голосіння між словами.

Він не обвалиться малиною на ляди,

Щоб все до корня кинулось кипіти,

Його лизнуть у присмерку телята,

Привалені його пудовим німбом,

Живцем одрубаним у праведника неба.

Весь в кіпоті і коноплинні поту,

Видовище із лепехи і льоду,

Ступа, як зняті із гаків ворота,

Ступа у підворотні і городи,

Лишаючи на людях і звірятах

Рихляві нитки баб’ячого літа

І рибні пухирі на поворотах.

Джерело: http://users.belgacom.net/babowal/andi_03.htm

Ілюстрація: http://os1.i.ua/3/4/7244787_fb26704a.jpg