Юрій Андрухович. * * * *

Скупа природа наших середмість:

на тлі домів, незрима і знищима,

хода дерев. Читаймо це очима

з повільних віт, немов бентежну вість.

І ти питаєш: ну до чого цей

камінний кущ, і цей букет на сходах,

і цей вітраж, мов кольоровий подих

сухих суцвіть — осмута для очей?

До чого цей парад настінних пащ,

віконний цвіт і виноградний плащ —

ерзац лугів, закляклий у гордині?

Ми тут зросли. Пізнати нам дано,

як гола павіть б’ється у вікно,

як перший промінь в’ється по гардині.

Джерело: http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=andrukhovych&page=seredm02

Ілюстрація: http://www.artpreview.ru/Works/Item/5139