ні дощів ні ряден тільки осінь і плинь
на полотна земні золоте мотовило
перетліле гниття молодої ріллі
загрубіле шиття що врізається в тіло
але то не для нас то іще не по нас
ми по груди в землі у смерканні по груди
беремо несемо ще не час ох не час
і такого нам ще не було що не буде
ні борщів ані каш ані хат во хмелю
хмаровиння того що як мокрі полотна
не в’язалася заполоч наша в петлю
і ключі домовин не пливли у ворота
тільки серце комусь улягає услід
утікає кудись і рятунку не просить
а його вже зове з баговиння боліт
глухо осінь зове тяжко слухає осінь
Немає коментарів:
Дописати коментар