Оксана Пахльовська. * * * *

Я люблю твої кроки

                    у темних садах

де троянди густі

                    мов туман біля вікон

молодесенький місяць

                    і срібний наш дах

і неторканий смуток

                    родинних реліквій

Може все це приснилось

                    комусь і колись

цих садів нереальних

                    причаєний подих

ти забутий навіки

                    ти рідний до сліз

я люблю твої кроки

                    у тиші по сходах

Ці троянди чекають

                    давно не тебе

хто там знає що їм

                    може й сто навіть років

Я люблю твої кроки

                    ніколи

                               ніде

я люблю твої кроки

                    люблю твої кроки

Я люблю твої кроки

                    нізвідки

                               вночі

в тім саду де немає

                    ні саду ні дому

але є ще ті сходи

                    і є ті ключі

лиш дверей не відчинить

                    ніхто і нікому

Джерело: http://ukrcenter.com/Література/Оксана-Пахльовська/21471-2/Вірші

Ілюстрація: http://stat20.privet.ru/lr/0b29a5db731bcb8ea20bdfa2003af6f4