Микола Бажан. Папороть

Мов скарб старий — цей місяць-білозір,

Мов сни старі — ці хмари білопінні.

І бачу я: в тривожному тремтінні

Поганська ніч лягла на чорний бір.

Снується дим опівнічних офір.

Несуть жерці на слані рядна лінні

Німим богам свої дари уклінні:

Прозорий мед і соковитий сир.

Поганська ніч — таємний час оман.

Пливе з озер мережаний туман,

І духмяніють папороті трутні.

І виходжа на росяний майдан

Весільне коло молодих древлян, —

Слов’янських зельних піль веснянки незабутні.

Джерело: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=bazhan&page=bazhan03

Ілюстрація: http://www.photosight.ru/photos/5006709/