Маріанна Кіяновська. * * * *

Твоя доступнiсть вища, нiж слова,

З яких будуєш голос свiй i руки.

Аж дiти божеволiють, бо два

Здiйсненнi сонця їм блищать з пилюки.

Та що тобi народження безумств?

Є чиста сутнiсть, є логiчнiсть лiнiй…

Лежиш листком, який нi пари з уст,

В тривимiрнiй гущавинi калиннiй.

Iдея безконечної мети —

У падолистi. Голос листопаду —

Передчуттям сенсовностi. А ти —

Маленька тiнь мiж руйнування саду.

Джерело: http://poetyka.uazone.net/kijanovska/mifotv13.html

Ілюстрація: http://www.photosight.ru/photos/4997631/