Євген Плужник. * * * *

Знов на сторінках ранні тіні

Покрали літери в очей...

Як непомітно вечір синій

Схиливсь до мене на плече!

Зіпрусь натомлений на лутку,

А там, де місто,— степ немов...

І чую — спогад, повний смутку,

В червоножилах тисне кров.

Промерзлий шлях...Швидкі тачанки...

І ось душа мала-мала!

А на снігу з чиєїсь ранки

Кров візерунки заплела.

Мовчіть, умріяні сторінки!

— Я справжнім болем догорів!

...І знов за вікнами будинки

І мертве світло ліхтарів... 

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=20196

Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1489174&theme=1