Василь Махно. * * * *

Теплий плащ горіхового тіла

шпилькою пришпилений до шкіри.

Буква голосна летить несміло.

Світить око місяця крізь діри.

Розплетеш алфавіт – тільки альфа,

плащик прихистить і хист, і схиму.

І крило на вітрі, наче арфа,

і шипшини шия носить зиму,

мов коралі. І гніздо притулку

у проваллі пам’яті і глини,

і сюрчання в вусі, наче стукіт,

дерев’яних пальців об годинник.

Джерело: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=makhno&page=schima04

Ілюстрація: http://www.photosight.ru/photos/5239765/