Назар Федорак. Кілька слів

Більше думаєш - менше пишеш,

пори вражень забиті буднями,

вже поезія - наче тиша,

що торкнеш її - і не збудеться.

Очі світу - паперу очі,

незаповнені, недописані,

а берешся - пісок пісочить, -

і пиши собі чи терпи собі...

Задрімали в душі вулкани,

лиш безсило димлять Карпатами.

Час настане!.. Коли настане?

У могилі хіба писатимеш?

Темновіччя... І зорі темні.

В окулярах не скельця - камені.

І перо лежить, затяжке мені,

і рука тремтить, затонка мені...

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=25470

Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1490621&theme=1