Ніна Кур’ята. * * * *

Наші стріли не влучать у ціль,

Бо, як завжди, вона невловима.

Лиш повільно кружля заметіль

І голосять вгорі херувими.

Невгасимо палають вогні

І зима сумно суне на страту.

Щось завмерло учора в мені

— Те, що мало вродитись крилатим.

Вже казати б: “Оце благодать!”

І радіти новому розмаю.

Я не хочу тебе пам’ятать.

Я і досі тебе пам’ятаю.

Джерело: http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=kuryata&page=kuryata04

Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1626127