Маю амфори і
корали я,
Море темне, грозі
у тон.
Обіймає гарячу
талію
Струнко складками
мій хітон.
Соком напнуті
виноградини,
Вітром кручений
сад маслин –
Маю все. Та
чомусь не рада я,
Десь до скіфів
подався він.
Мовкне круча, де
нам стоялося
В ночі зоряні без
зажур.
Сотні місяців
розбивалися
Об кипучу морську
межу.
Густо ткалися
східні пахощі
У повітрі
тонкім-тонкім.
І сміялися від
запаморочень
Наші погляди
нетривкі.
Шепотів мені щось
вогнисте ти,
Хвилі бгалися у
табун.
Як прощалися біля
пристані –
Впала каменем у
журбу.
Попливли на
чотири сторони
Кораблі, мов сухі
листки.
Пошматоване серце
штормами
Як вітрила твої
хисткі.
Обіцяв мені (щоб
не мучилась) –
Повернуся за рік
чи два…
Полохливо цвітуть
під кручею
На стеблинках
твої слова.
Ілюстрація: http://forum.vgd.ru/file.php?fid=14654
Немає коментарів:
Дописати коментар